Позицiя | ВЕЛ

ВЕЛ › Позицiя

Позицiя

Позиція ВЕЛ щодо впливу птахофабрик на довкілля

22.11.2016

Птахівництво є однією з найрозвиненіших галузей тваринництва в Україні. За даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2016 року, кількість птиці досягає 204 млн голів. Підприємства з вирощування птиці зосереджені переважно в Київській, Вінницькій, Черкаській, Дніпропетровській та Львівській областях (дані Міністерства аграрної політики та продовольства України за 2016 рік).

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» № 808 від 28.08.2013 тваринницькі комплекси для вирощування птиці обсягом понад 60 тис. курей-несучок та 85 тис. бройлерів відносять до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Внаслідок діяльності птахоферм відбувається потужне забруднення атмосферного повітря, води та ґрунту відходами тваринництва. В процесі життєдіяльності однієї курки утворюється 0,2 – 0,3 кг посліду, до цього варто додати забруднену підстилку, відходи інкубації, загиблу птицю та ін.

До основних способів перероблення гною відносять:

– метанове зброджування для одержання біогазу;

– тривале компостування з метою одержання органічного добрива;

-термічне висушування посліду;

– біологічне розкладання за допомогою спеціальних мікроорганізмів.

Великої шкоди водним об’єктам завдають стічні води птахівницьких підприємств. Під час роботи типової птахофабрики на 400 тис. курей-несучок утворюється понад 35 млн л стічних вод за рік. Основною проблемою є недостатнє очищення забруднених стоків, які, потрапляючи у річки та підземні води, забруднюють їх токсичними речовинами та патогенними мікроорганізмами.

Птахофабрики є потужним джерелом викидів в атмосферне повітря. В 1 м³ забруднених викидів міститься 3-20 мг аміаку, 1-3 мг сірководню, 0,10-0,30% вуглекислого газу, 3-5 мг пилу, 70-900 тис. мікробних тіл (Мельник В. О., Екологічні проблеми сучасного птахівництва). Аміак і сірководень утворюються в результаті розкладання органічних речовин посліду та підстилки. Вони зумовлюють неприємний запах, який зазвичай турбує мешканців населених пунктів, що розташовані неподалік від підприємств. Виділення аміаку відбувається під впливом мікрофлори із сечової кислоти. При цьому утворюється також вуглекислий газ.

Під час будівництва птахоферми надзвичайно важливою умовою є дотримання санітарно-захисної зони. Вона становить від 300 до 1200 м залежно від кількості утримуваних птахів (Наказ МОЗ України «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» № 173 від 19.06.1996).

Всеукраїнська екологічна ліга вважає, що для зменшення негативного впливу птахофабрик на навколишнє середовище необхідно:

1. Розробити Державну цільову програму зменшення забруднення довкілля підприємствами агропромислового комплексу.

2. Привести законодавчу базу, що регламентує діяльність птахівницьких підприємств, у відповідність до європейського законодавства.

3. Удосконалити Ветеринарно-санітарні правила для птахівничих господарств, зокрема наблизити умови утримування птахів до природних (збільшити розмір секцій, у яких перебувають птахи, зменшити кількість утримуваних голів на 1 м², забезпечити напіввільне пересування).

4. Сприяти науковим розробкам новітніх природоохоронних технологій для перероблення відходів та очищення стічних вод підприємств птахівництва.

Позиція ВЕЛ щодо впливу птахофабрик на довкілля (pdf)

Позиція ВЕЛ щодо намірів Мінприроди України надати підтримку підприємствам-забруднювачам

22.11.2016

18 січня 2017 року під час прес-конференції Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак повідомив, що пільгове кредитування державним банком підприємств-забруднювачів нібито сприятиме скороченню шкідливого впливу промислового виробництва на навколишнє природне середовище. При цьому він зазначив, що «задекларований Україною на початку 90-х принцип «забруднювач платить» так і не був втілений у життя».

Таким чином, замість того, щоб домогтися виплат від підприємств за забруднення навколишнього середовища, Міністр обіцяє надати їм кошти з Укргазбанку.

Згідно з принципом «забруднювач платить» (polluter pays principle), компенсацію екологічних витрат, пов’язаних з негативним впливом на навколишнє середовище, має здійснювати суб’єкт, який своєю діяльністю зумовив їх виникнення (Джерело: Екологічна енциклопедія, том 3). Цей принцип відображений у Декларації Ріо-де-Жанейро (1992 р.) та багатьох інших фундаментальних документах зі збалансованого розвитку. Крім цього, він задекларований в Оновленій стратегії збалансованого розвитку ЄС (ухвалена Європейською Радою у Брюсселі 16 червня 2006 р.) і є ключовим у формуванні системи екологічного управління в країнах Європейського Союзу. На жаль, цей економічний механізм природоохоронної політики ще не впроваджений в Україні.

Варто зазначити, що пільгові кредити дійсно використовуються для фінансування природоохоронної діяльності. Це позичка в грошовій чи товарній формі, основними формами використання якої можуть бути: пільги за термінами кредитування, пільги за процентними ставками, пільги за обсягами кредитування, пільги за гарантіями на кредит (Джерело: Мельник Л. Г., Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористування, 2005 р.). Проте, так звані «зелені» кредити доцільно надавати для допомоги комунальним підприємствам або місцевим громадам, які не мають достатньо коштів на модернізацію чи спорудження об’єкта для поліпшення стану навколишнього середовища. У повідомленні ж Міністра вказано, що кредитування буде надаватися підприємствам гірничо-металургійного комплексу, які, як відомо, у переважній більшості є приватизованими та більш ніж прибутковими.

Запорізький коксохімічний завод (листопад, 2016 р.)

У багатьох регіонах України є екологічні проблеми, які протягом десятиліть не були розв’язані через брак державних коштів. Зокрема, нещодавно у м. Львові було оголошено про ризик виникнення надзвичайної екологічної ситуації через велику кількість побутових відходів та відсутність можливостей для їхнього перероблення. Пріоритетними напрямами пільгового кредитування має бути розв’язання ось таких гострих екологічних проблем, які загрожують безпеці суспільства.

Всеукраїнська екологічна ліга наголошує, що в першу чергу необхідно домогтися реалізації принципу «забруднювач платить» та змусити промислових гігантів сплачувати за забруднення. Фінансування підприємств, які належать приватному бізнесу, у спосіб, запропонований Міністром екології та природних ресурсів України, є неприпустимим та таким, що не відповідає засадам справедливої демократичної держави. А подібні заяви Міністра сприймаються як результат різних «домовленостей», що призводять до корупції у системі державного управління.

Позиція Всеукраїнської екологічної ліги щодо екологічних наслідків функціонування шламосховища Миколаївського глиноземного заводу

22.11.2016

Позиція ВЕЛ щодо екологічних наслідків функціонування шламосховища Миколаївського глиноземного заводу

Всеукраїнська екологічна ліга стурбована ситуацією, що склалась внаслідок функціонування шламосховища Миколаївського глиноземного заводу.

Відсутність в Україні технологій безвідходного виробництва призвело до нагромадження дефіцитних видів мінеральної сировини в промислових масштабах. Рівень перероблення та використання промислових відходів в Україні низький і в окремих регіонах становить від 5 до 20 %. Водночас в індустріально розвинених країнах (США, Японія, Франція, Німеччина) утилізовується до 80 % відходів.

В Україні існують два підприємства алюмінієвої промисловості які мають шламосховища: Запорізький алюмінієвий комбінат та Миколаївський глиноземний завод. Якщо на першому з них розташовується заморожене шламосховище обсягом 5-6 млн. куб. м., то Миколаївський завод займається постійною переробкою глинозему і складує відходи переробки в двох сховищах загальним обсягом понад 20 млн. куб. м.

Миколаївський глиноземний завод (МГЗ) – найбільше в Україні й одне з найбільших у Європі підприємств кольорової металургії. Основна продукція МГЗ: глинозем металургійний, гідроксид алюмінію, галій, ливарна продукція в асортименті, кек глиноземистий і паста вапнякова. Основним фактором небезпеки на заводі є шламосховища №1 та №2. Шламосховище №1 відноситься до рівнинно-схилового типу. Введене в експлуатацію у 1980 р., проектна потужність 20 млн м3 шламу. Знаходиться на першій заплавній терасі Дніпро-Бузького лиману, в дамбах висотою 22 м зі сторони лиману і 12 м зі сторони схилів. Воно перекриває гирло широкої балки, тому для відводу її стоків було побудовано обвідний канал з пропускною здатністю 21 м3/с, який був закритий в 2008 р. внаслідок вичерпання свого ресурсу. Шлам складували мокрим методом – для зручності транспортування розбавляли водою. Шламосховище №2 введено в дію в 2007 р. Складування шламів проводиться сухим методом шляхом згущення. Побудову вели з урахуванням новітніх технологій. Проектна потужність 1,5 млн м3 /рік. За весь час експлуатації на заводі нагромадилось близько 25 млн т червоних шламів.

У випадку аварії червоні шлами потраплять спочатку в Бузький лиман, а потім у Чорне море. При цьому постраждають не тільки ґрунти у зоні охоплення, а й ґрунтові води. У подальшому буде змінена екосистема і Чорного моря, що вплине не тільки на природу, а й на здоров’я людини.

В Миколаївській області відсутній полігон промислових токсичних відходів, тому гальванічний мул, нафтопродукти, відходи лакофарбових матеріалів, гуми нагромаджуються на підприємствах, найчастіше в непристосованих для цього місцях. Внаслідок діяльності МГЗ довкілля забруднюється пилогазовими викидами, стічними водами, червоними шламами.

Червоні шлами – тверда або пастоподібна суміш відходів, яка утворилася внаслідок виділення оксиду алюмінію (сировини для видобутку алюмінію) з бокситів містить оксиди заліза, титану, кремнію та воду, і характеризується сильно лужним середовищем (рН 11-13). Мінеральний склад різних гранулометричний фракцій шламу дуже різноманітний.

У відповідності до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням відходи гідроксиду алюмінію, глинозему та залишки виробництва глинозему та червоні шлами (залишки бокситів) відносяться до категорії небезпечних речовин В2 «Відходи, що містять переважно неорганічні компоненти, які можуть містити метали та органічні матеріали»

Кожного року фіксують випадки розпилення сухого червоного шламу зі шламосховищ. Внаслідок розпилень потерпають села: Прибузьке, Лимани, Галицинове, бази відпочинку, які розташовані на Руській косі, а також тисячі гектарів сільськогосподарських земель і річка Південний Буг. 42 big

Через дефляцію шламів з верхніх шарів пляжів і відкосів відбувається пилозабруднення приземних шарів повітря, що призводить до перенесення токсичних сполук на значну територію навколо шламосховища (за добу з 1 га – від 2 до 5 т пилу). Під дією повітряних потоків поверхневі шари шламу, у вигляді пилу та аерозолів, переносяться на прилеглі до шламосховища території, що є загрозою для навколишнього середовища та людей.

З роками внутрішні греблі хвостосховищ нарощуються, що впливає на дальність поширення пилу з їх поверхні. Це призводить до:

– необхідності збільшення розмірів санітарно-захисної зони шламосховища за рахунок цінних земель;

– можливості погіршення санітарно-гігієнічної ситуації;

– ризику виникнення екологічно-небезпечної ситуації та втрати природних екосистем.

За попередніми оцінками (при пиловій поверхні всього 10 % від усієї площі поверхні шламосховища та розташування населеного пункту за 5 км від шламосховища) простежується тенденція щодо формування небезпечної ситуації через забруднення пилом та екополютантами шламосховища приземного шару атмосферного повітря у районі прилеглих населених пунктів, що у свою чергу, є джерелом потрапляння до людей надмірної кількості пилу з шламосховища як інгаляційним, так і через харчовий шляхи внаслідок осідання пилу на поверхні сільськогосподарських угідь і подальшого переміщення за трофічним ланцюгом.

Червоні шлами мають негативний вплив на довкілля та здоров’я людини:

відбуваються втрати цінних природоохоронних територій для довкілля та ведення сільського господарство.
знищують однорічні та багаторічні рослини на період до 10 років;
наявний у шламі луг, потрапляючи у водні об’єкти, пошкоджує зовнішні покриви риб, молюсків, ракоподібних, призводить до їх загибелі або хвороби (залежно від концентрації хімікатів у річці);
токсичні речовини у шламах спричиняють опіки шкіри, слизових оболонок;
у дітей спостерігається зниження інтелектуального рівня і зростання агресивності, у дорослих – підвищення артеріального тиску, оніміння кінцівок,
м’язові болі, головний біль, болі в животі, погіршення пам’яті, імунітету, потенції, ураження печінки і нирок.

Всеукраїнська екологічна ліга вважає за необхідне:

Для зниження еколого-техногенного ризику на територіях, розташованих поблизу Миколаївського глиноземного заводу розробити та запровадити пілотний проект з пилопригнічення і закріплення пилоутворючої поверхні шламонакопичувачів методом фіторекультивації. Ці заходи дозволять попередити вітрову ерозію, активувати процес ґрунтоутворення, покращити мікроклімат та екологічні умови території навколо шламосховища та дозволить підвищити екологічну безпеку регіону.

Також для вирішення питань промислового забруднення та запобігання накопиченню промислових відходів пропонується:

Розробити та затвердити Програму структурної перебудови економіки України до 2030 року, яка передбачатиме скорочення в економіці України частки сировинно- та енергоємних галузей промисловості й водночас таких, що найбільше забруднюють довкілля (гірничо-металургійної, паливно-енергетичної, хімічної і нафтохімічної).
Забезпечити реалізацію Закону України «Про ратифікацію Протоколу про реєстри викидів і перенесення забруднювачів» (РВПЗ), створення реєстрів викидів і перенесення забруднювачів, які містять інформацію:

звітність по точкових джерелах;
дані про дифузні джерела;
інформацію, за необхідності, окремо для конкретних забруднювачів або відходів;
вплив на різні компоненти навколишнього середовища, розрізняючи викиди у повітря, землю та воду;
містить інформацію про перенесення забруднювачів.

Створити систему екологічного управління та підготовки державних цільових програм з екологізації промисловості, що передбачатиме технічне переоснащення, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів;
Розробити та внести зміни до законодавчих актів України щодо впровадження системи економічних і адміністративних стимулів для підприємств і суб’єктів господарювання, що впроваджують екологічно безпечні технології проведення гірничих робіт, а також обов’язкової рекультивації та екологічної реабілітації територій, порушених внаслідок виробничої діяльності підприємств хімічної, гірничо-добувної, нафтопереробної промисловості;

Довідково.

Внаслідок аварії на угорському підприємстві у м. Айка (завод Ajkai Timfoldgyar Zrt) 4 жовтня 2010 року через руйнування бетонних стін сховища глиноземного заводу вилилося 1 млн 100 тис. кубометрів рідкого червоного шламу,. Дев’ятеро людей загинули, понад півтори сотні отримали отруєння та опіки. Токсичні речовини, що розлилися в результаті аварії на глиноземному заводі в Угорщині, досягли Дунаю – другої за протяжністю європейської річки. Від розливу токсичних відходів постраждали сім населених пунктів, у деяких із них глибина токсичної рідини досягає двох метрів. Загальна площа враження отруйною речовиною сягає 40 квадратних кілометрів, рідкими отрутохімікатами затоплено 400 приватних будинків. Із зони лиха евакуйовано 7 тисяч чоловік. Інцидент став найбільш серйозною аварією на хімічному виробництві за всю історію країни. Через аварію у трьох регіонах Угорщині було введено режим надзвичайного стану. Угорські фахівці через добу після аварії виявили, що лужність підземних вод у забрудненій зоні є в 12 разів вищою за допустиму.

Інформація на інтернет-ресурсах:

Позиція ВЕЛ щодо ситуації з природно-заповідним фондом на Сході України

22.11.2016

Всеукраїнська екологічна ліга надзвичайно стурбована ситуацією, яка склалася у галузі природно-заповідного фонду. Показник заповідності становить 6,08 % від загальної площі України і є одним з найменших серед країн Європи. Конвенцією про охорону біологічного різноманіття, сторонами якої є 193 країни світу, серед яких і Україна, поставлено завдання до 2020 року підвищити площу заповідних територій до 17 % на суходолі та до 10 % в межах морських акваторій. На жаль, досягнення цих показників поки що є фантастичною мрією, оскільки природоохоронці щоденно ведуть важку боротьбу за збереження хоча б існуючих територій.

До основних проблем у цій сфері належать:

– непрофесійність керівників, вимивання кращих фахівців природоохоронної сфери зі структури та установ Мінприроди;

– невинесення меж об’єктів ПЗФ в натуру;

–порушення заповідного режиму та впровадження незаконної господарської діяльності на природоохоронних територіях;

–руйнування об’єктів ПЗФ внаслідок воєнних дій на Сході України;

– неадаптованість національного законодавства до європейської Директиви № 92/43/ЄС про збереження природного середовища існування (оселищ), дикої флори та фауни.

Особливо складною є ситуація в Донецькій і Луганській областях. Так, 7 червня 2016 року голова Донецької ВЦА Жебрівський П.І. видав три розпорядження №457, №458, №459 щодо скасування регіональних ландшафтних парків «Зуївський», «Меотида» та «Донецький кряж».

РЛП “Меотида”

Підставою скасування, як йдеться у розпорядженнях, є неможливість переміщення об’єктів та матеріально-технічної бази цих об’єктів ПЗФ, а отже провадження діяльності, визначеної Положеннями про РЛП, на територіях, підконтрольних українській владі, виконання працівниками своїх обов’язків у разі переміщення з території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на територію, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Чинне законодавство передбачає правові механізми створення реорганізації та скасування статусу територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Правовий статус об’єкта ПЗФ безпосередньо пов’язаний із процедурою його створення. У зв’язку з цим у Законі України «Про природно-заповідний фонд України» окремий розділ (VII) присвячений цим питанням. Рішення про створення об’єктів ПЗФ України, зміну меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів ПЗФ України є юридично значущими рішеннями, які визначають правовий режим охорони та фінансування таких об’єктів, впливають на форму їх власності, можуть бути предметом судового оскарження.

Правові механізми створення та організації територій та об’єктів ПЗФ встановлені кількома законами, зокрема: Про охорону навколишнього природного середовища, Про природно-заповідний фонд України, Про місцеве самоврядування в Україні, Про місцеві державні адміністрації, Про військово-цивільні адміністрації.

Так, статтею 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено порядок прийняття рішень про створення чи оголошення територіями, об’єктами природно-заповідного фонду та їх охоронних зон. Частиною 3 цієї статті визначено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Проте скасування статусу територій та об’єктів ПЗФ проводиться виключно відповідно до статті 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» де передбачено механізмскасування і наголошено, що цей процес відбувається за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

РЛП “Зуївський”

Відповідно до частини 6 статті 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні парки є юридичними особами.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що механізм організації чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення включає в себе етап прийняття рішення про створення або ліквідацію юридичної особи, однак він є похідним від рішення органів місцевого самоврядування, визначених статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Згідно з пунктом 29 частини 1 статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із: «прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються законом».

Виходячи з наведених повноважень військово-цивільні адміністрації не мають законних підстав приймати рішення про скасування статусу територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, а також про ліквідацію юридичної особи (установи), зокрема регіонального ландшафтного парку.

Тимчасова окупація частини Донецької області може бути причиною для тимчасового припинення роботи адміністрацій РЛП, але не може бути підставою для скасування статусу територій та об’єктів ПЗФ – ліквідації юридичної особи РЛП.

Ліквідація юридичних осіб РЛП замість припинення фінансування їх адміністрацій є необґрунтованим, вкрай недалекоглядним і тривожним кроком. Адже, згідно преамбули Закону України «Про природно-заповідний фонд України», об’єкти ПЗФ є надбанням всього українського народу. А ліквідація суб’єкта господарювання – це остаточне припинення ним господарської діяльності без правонаступництва, що унеможливлює його існування в майбутньому.

РЛП “Донецький кряж”

Розпорядження носять назви «Про ліквідацію регіонального ландшафтного парку», що по-перше не відповідає змісту розпоряджень, а по-друге є по своїй суті, незаконним, бо створення нових територій ПЗФ, відповідно до частини 29 статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», входить до повноважень голови ВЦА. А скасування об’єктів ПЗФ, як наголошувалося вище, можливе лише згідно процедури, передбаченої статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і не входить до повноважень військово-цивільних адміністрацій.

Пропозиції Всеукраїнської екологічної ліги:

1. Звернутися до Мінприроди зі зверненням дати оцінку розпорядженням голови Донецької ВЦА про ліквідацію зазначених регіональних ландшафтних парків, і з’ясувати чи було дотримано процедури скасування об’єктів ПЗФ, передбаченої статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

2. Звернутися до Донецької військово-цивільної адміністрації і закликати внести зміни до зазначених низькоякісних розпоряджень, змінивши їх назви та зміст на тимчасове призупинення роботи адміністрацій всіх трьох РЛП до моменту завершення АТО.

Позиція ВЕЛ щодо планованого будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС

22.11.2016

Всеукраїнська екологічна ліга виступає проти будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС та вимагає:

– накласти мораторій на будівництво ГЕС на Дністрі;

– заборонити будівництво на території об’єктів природно-заповідного фонду в басейні Дністра;

– скасування Кабінетом Міністрів України «Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року».

Активісти Всеукраїнської екологічної ліги з Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей докладають багато зусиль, намагаючись не допустити будівництво Верхньодністровського каскаду ГЕС.

Депутати Івано-Франківської обласної державної адміністрації під час засідання 25 грудня 2015 р. ухвалили рішення про заборону погодження питання розміщення гідроелектростанцій вздовж Дністра та підтримали звернення до Тернопільської й Чернівецької областей з проханням ухвалити аналогічні рішення. У зверненні надано рекомендації районним, міським, селищним і сільським радам, на територіях яких планується будівництво Верхньодністровського каскаду ГЕС, утриматись від погодження питання розміщення об’єктів та звернутися до служби Державної охорони природно-заповідного фонду України з проханням забезпечити додержання режиму охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду вздовж річки Дністер і на території Національного природного парку «Дністровський каньйон». Проте, під час засідання 4 січня 2016 р.депутати Тернопільської обласної ради проголосували за виключення з порядку денного засідання проекту рішення про накладення мораторію на будівництво нових ГЕС на Дністрі в межах області. Натомість вони ухвалили рішення про створення спеціальної комісії, до якої увійшли депутати та представники громадських організацій, яка протягом трьох місяців вивчатиме ситуацію. Питання введення мораторію відклали.

Наслідками будівництва ГЕС, зокрема, є:

– зміна природного гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів річки та локальних кліматичних умов;

– перегородження річки і створення водосховищ, на яких відбуваються обвали берегів, на деяких ділянках вони можуть досягати сотень метрів;

– підвищення рівня ґрунтових вод і заболочення ґрунтів на територіях поблизу водосховищ;

– затоплення родючих заплавних земель;

– зменшення чисельності або зникнення популяцій багатьох цінних видів риб;

– замулення дна річок.

Подібним прикладом є каскад гідроелектростанцій на Дніпрі, наслідком будівництва якого стала фрагментація та замулення р. Дніпро, затоплення 709900 га земель і перетворення екосистеми з річкової на озерно-річкову. Внаслідок будівництва гребель на річці утворився ряд застійних озер зі слабким водообміном та поганою самоочищувальною здатністю, які стали вловлювачами промислових забруднень. Мешканці річок – планктон і риба також дуже потерпають від будівництва гребель. Риба не може проходити крізь греблі до місць своїх звичних нерестовищ, тому, що через утворені заглиблення вони стають непридатними для нересту. Багато риби й планктону гине в лопатях турбін. У водосховищах, забруднених стоками, добривами, що змиваються з полів, улітку досить часто спостерігається явище «цвітіння води», тобто масовий розвиток фітопланктону, що спричинює зміну кольору води й погіршує її кисневу забезпеченість. Це призводить до масової загибелі риби та інших мешканців водойм.

ПАТ «Укргідроенерго» планує розмістити Верхньодністровський каскад ГЕС на заповідних територіях національного природного парку «Дністровський каньйон», частині природних комплексів національного природного парку «Хотинський» та частині Галицького національного природного парку.

Довідково:

НПП «Дністровський каньйон» – одне із семи чудес України, створений Указом Президента України у лютому 2010 року з метою збереження цінних природних та історико-культурних об’єктів лісостепової зони Придністров’я. Площа НПП становить 10829,18 га. На території парку виявлено 21 ендемічний і реліктовий вид рослин, 25 – хребетних тварин, близько 50 – комах, що занесені до Червоної книги України, та 11 видів тварин, що охороняються за списками Бернської конвенції. Місцевість налічує 431 історичну, культурну та 72 архітектурні пам’ятки й має сприятливі рекреаційні ресурси. Особливістю парку є відомі в усьому світі скельні відслонення (села Стінка Бучацького і Трубчин Борщівського району Тернопільської області), що містять давні скам’янілі рештки флори й фауни, яким близько 500 мільйонів років, та травертинові скелі – унікальні за своєю привабливістю, порівняно молоді геологічні утворення з таємничими печерами та гротами.

НПП «Хотинський» – створений Указом Президента України в січні 2010 р. з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів у басейні річки Дністер на території трьох районів – Хотинського, Сокирянського та Кельменецького (Чернівецька область). Площа НПП – 9431,7 га. Завдяки різноманітності геологічної будови, рельєфу, ґрунтів, мікроклімату та умов зволоження тут збереглись 520 видів судинних рослин, 42 з яких занесені до созологічних списків міжнародного та національного рівнів. За загальною кількістю раритетних видів, які занесені до різних cозологічних списків, НПП займає п’яте місце серед 26 національних парків України. Зокрема, на території парку є 37 рідкісних видів безхребетних тварин, 17 з яких занесено до Червоної книги України і 16 – до Європейського Червоного списку. Фауна риб Дністровського водосховища є дуже цінною – тут водяться такі рідкісні види, як білизна, рибець та умбра.

НПП «Галицький» – створений Указом Президента України в серпні 2004 р. для збереження, відтворення та раціонального використання типових та унікальних лісових, лучно-степових та водно-болотних природних комплексів і об’єктів, які мають особливу природоохоронну, наукову, історико-культурну, оздоровчу, освітню та естетичну цінність. Площа НПП – 14 684,8 га. На території парку виявлено 17 видів лісової флори, 23 раритетні види рослин, 48 видів риб, 15 – земноводних, 17 – плазунів, 246 – птахів, 52 – ссавців та 315 видів безхребетних, що занесені до Червоної книги України, 4 види рослин і 9 видів тварин – до Європейського Червоного списку та 6 видів рослин і 158 видів тварин перебувають під охороною Бернської конвенції. З 2007 р. у Галицькому НПП функціонує центр реабілітації диких тварин, який створено для реабілітації й подальшого повернення в природу представників місцевої фауни, які потрапили в біду.

Автори проекту будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС передбачають можливість включення деяких водосховищ каскаду ГЕС до НПП «Дністровський каньйон» з розширенням території парку. Варто зазначити, що Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» вже передбачено запровадження системи природоохоронних заходів збереження біо- та ландшафтного різноманіття й розширення площі природно-заповідного фонду до 10% у 2015 році та до 15% загальної території країни у 2020 році.

ПАТ «Укргідроенерго» в рамках діяльності Верхньодністровського каскаду ГЕС планує за рік виробляти 830 млн кВт·год, тобто, за умови, що в Україні річне виробництво електроенергії становить 165 млрд кВт·год, цей показник становить лише 0,5% (!) загальнодержавного обсягу електроенергії. Зауважимо, що станції працюватимуть на 24% потужності. Керівництво підприємства обіцяє постачати «дешеву» електроенергію селянам, проте це не передбачено ні на законодавчому рівні, ні технічними умовами, тому що енергія, вироблена цими ГЕС, спочатку йде до загальнодержавного вузла та лише потім розділяється між регіонами. З обігу земель для сільськогосподарського використання буде виведено 100–130 тис га родючих ґрунтів, площа дзеркала водосховища становитиме 4 649 га (!). Планується, що одна з ГЕС буде дериваційною, що, в свою чергу, може спричинити зниження рівня ґрунтових вод і, як наслідок, зникнення води в криницях та утворення «сухого русла» річки.

З огляду на це, Всеукраїнська екологічна ліга ініціювала проведення засідання Національної екологічної ради України 25 лютого 2016 р. з представниками органів місцевого самоврядування Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей, обласних управлінь водних ресурсів, наукових установ та громадськості, під час якого було обговорено негативні екологічні, економічні та соціальні наслідки спорудження ГЕС та представлено позицію НЕРУ щодо будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС.

Підписний лист проти будівництва Верхньодністровського каскаду ГЕС (pdf)