Звернення громадських природоохоронних
організацій до політичних партій,
інститутів громадянського суспільства
Громадські природоохоронні організації на національному та регіональному рівнях вже не один рік здійснюють громадський моніторинг екологічної політики в Україні. У 2003 році була ініційована доповідь «Громадська оцінка екологічної політики в Україні», а в 2012 та 2013 роках підготовлені доповіді щодо громадської оцінки процесу реалізації екологічної політики. Одним з основних питань, які розглядалися в документах громадськості, була ефективність державного управління у сфері довкілля та раціонального використання природних ресурсів, зокрема, здатність Міністерства екології та природних ресурсів України виконувати покладені на нього функціональні обов’язки.
На жаль, доводиться констатувати, що державне управління в сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів є малоефективним. Це пов’язано з тим, що:
– органи, які його здійснюють, не є самостійними та незалежними;
– керівні посади обіймають особи, які постійно змінюються та не є фахівцями у сфері охорони довкілля і державного управління; їхні призначення зумовлені політичною доцільністю партійних груп та забезпеченням бізнес-інтересів комерційних структур, наближених до влади;
– високим є рівень корумпованості органів державного управління та контролю по всій вертикалі;
– державою фактично керує великий бізнес через чиновників які представляють його інтереси всупереч інтересам України та її громадян;
– працівники міністерства – фахівці з питань охорони довкілля – змушені підкорятися командам «зверху» через загрозу звільнення.
У 2010 році була розпочата громадська кампанія «Припинити деградацію Мінприроди!», під час якої громадські природоохоронні організації вимагали зупинити знищення державної природоохоронної системи. Незважаючи на це, бізнес-структури у 2011 році пролобіювали у Верховній Раді України скасування державної екологічної експертизи, що відкрило шлях до безконтрольності у сфері охорони довкілля. Було ліквідовано Державну службу заповідної справи, що становить загрозу привласнення частини території заповідників і національних парків. У 2012–2013 рр. територіальні органи Мінприроди були також ліквідовані, що призвело до неможливості реалізовувати стратегію національної екологічної політики на регіональному рівні і розв’язало руки місцевим «князькам» для викачування природних ресурсів. Кінцевою метою таких рішень влади є повна ліквідація державного та громадського контролю за використанням природних ресурсів та збереженням довкілля.
В Україні набрала силу лобістська діяльність бізнесових структур, спрямована на те, щоб зменшити кількість природоохоронних вимог для певного напряму бізнесової діяльності.
Для нинішньої політичної еліти України проблеми раціонального природокористування, екобезпеки та збереження природи не є пріоритетними, що зумовлено формуванням центральних органів виконавчої влади великим бізнесом. Політичні партії, кандидати в одномандатних округах від партій, які декларують демократичні принципи та пропагують європейські стандарти, залишають питання охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в Україні поза увагою. На розгляд Верховної Ради України виносяться законопроекти, які суперечать чинному природоохоронному законодавству та призводять до невідворотних негативних змін стану довкілля.
Можливостей реального впливу громадськості на прийняття екологічно значущих рішень немає, зокрема через те, що такі рішення приймають непрозоро та кулуарно. Відсутні законодавчі норми, які б зобов’язували чиновників враховувати пропозиції громадськості. Практика свідчить, що лише завдяки неймовірним зусиллям громадськість може вплинути на процес прийняття рішень, які мають негативний вплив на довкілля;
В Україні не працюють механізми притягнення до відповідальності посадових осіб, які ухвалюють рішення, згубні для природи та здоров’я населення.
Для того, щоб зупинити процеси руйнування системи державного управління у природоохоронній сфері, які призводять до вичерпання і деградації природно-ресурсного потенціалу України, Національна екологічна рада України вирішила:
1. Звернутися до Генеральної прокуратури України з вимогою створити комісію для перевірки діяльності Мінприроди України за 2010–2014 рр. До її складу пропонуємо включити представників КРУ, Головдержслужби, Рахункової палати та громадських природоохоронних організацій. Комісія має розглянути такі питання:
-законність руйнування системи державного управління (ліквідація обласних управлінь Мінприроди та Державної заповідної служби, перепідпорядкування Держлісгоспу, Держземагентству та ін.;
-відповідність кадрової політики Мінприроди екологічному законодавству України;
-ефективність використання коштів Державного фонду охорони навколишнього природного середовища України, зокрема залучених від продажу Японії одиниць установленої кількості (290 млн євро) та передбачених Національним планом дій з охорони навколишнього середовища до 2015 р.
2. Розпочати процес люстрації природоохоронної галузі.
3. Вимагати, щоб під час формування керівництва Мінприроди були враховані такі критерії:
• Екологічні знання є обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та впливає на стан навколишнього природного середовища (ст. 7 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища») .
• Відсутність бізнес-інтересів.
• Бездоганна ділова репутація.
• Ціннісна орієнтація на збереження довкілля.
• Досвід успішної співпраці з громадськістю.
4. Наполягати на тому, щоб заступників міністра екології та природних ресурс України і директорів департаментів призначали виключно з числа компетентних і підготовлених фахівців без політичної належності.
5. У разі призначення Уряду за партійними квотами покласти відповідальність за діяльність Мінприроди на ту політичну силу, представник якої очолить міністерство.
6. Заперечити призначення на посаду заступника міністра голів громадських рад. Такий крок буде лише продовженням практики дій державної влади протягом останніх років, коли громадські ради при міністерствах і відомствах потрапили під вплив керівників цих установ.
7. Вимагати від нового керівництва Мінприроди чіткої програми взаємодії з громадськістю.
Національна екологічна рада України буде й надалі забезпечувати громадський моніторинг діяльності Мінприроди України та реалізації державної екологічної політики.
Члени національної екологічної ради України:
Асоціація природоохоронних територій України
Академія технологічних наук України
Асоціація рибалок України
Благодійний фонд «Громадянська енергія»
Благодійний фонд «Паросток»
Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнське об’єднання ветеранів»
Всеукраїнська громадська організація «До чистих джерел»
Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта»
Всеукраїнська екологічна ліга
Громадський рух опору «Врятуємо Полісся!»
Громадська організація «Екологічна безпека»
Громадська організація «Спілка порятунку Голосієва»
Громадський рух України «За право громадян на екологічну безпеку»
Західний центр збереження біологічного різноманіття
Міжнародна громадська організація «Всенародний контроль та захист»
Молодіжна громадська організація «Екоспектр»
Науково-технічна спілка енергетиків та електротехніків України
Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи»
Незалежний інтелектуальний центр
Громадська еколого-правова організація «ЕкоПраво-Київ»
Українська екологічна асоціація «Зелений світ»
Українське ботанічне товариство
Українське товариство охорони природи
Федерація рафтингу Прикарпаття
