Володимир Терлецький, кандидат біологічних наук, доцент Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна», голова Волинської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги
Ботанічний сад у Луцьку почали створювати в кінці 60-х років минулого сторіччя. Зусиллями викладачів і студентів місцевого педагогічного інституту до 1977 р. вдалося зібрати чималу колекцію цінних видів рослин, налагодити зв’язки з багатьма ботанічними садами світу, створити повноцінну базу для проходження майбутніми біологами навчальних практик.
На той час на території молодого ботанічного саду нараховувалося декілька сотень видів рослин, серед яких були славнозвісні женьшень і аралія маньчжурська, цвіли сакура та бадан товстолистий, гамамеліс і форзиція, магнолія та родіола, підростали секвойя та секвойядендрон, гінкго та тис. Одних едельвейсів тут нараховувалось 12 видів, чим навряд міг би похвалитися будь-який інший ботанічний сад України…
Все це стало надійним підґрунтям для надання ботанічному саду, який залишався під опікою Луцького педагогічного інституту, статусу охоронного об’єкта загальнодержавного значення, який він отримав у 1983 р.
Здавалося, що могло стати на заваді його розвитку на благо студентської молоді та жителів обласного центру?
З початку дев’яностих усе пішло шкереберть. Колишній педінститут спочатку перейменували на Волинський державний університет, а пізніше – на Східноєвропейський національний університет. Здавалося, тепер ботанічний сад стане одним з найбільш актуальних знарядь педагогічної та наукової діяльності для сучасного вищого навчального закладу такого високого рівня. До того ж, його очолив професор І. Коцун – біолог за освітою, який у студентські роки теж активно працював на ділянках молодого ботанічного саду, 
особливо потрібно наголосити, що новий ректор неодноразово виступав у пресі із заявами про розбудову ботанічного саду, про чималі європейські гроші, виділені на цю справу, про збільшення площі (з 10 га – до 20 га) для цієї актуальної для навчального закладу справи. Якось на Волинь навідалась делегація науковців з Вищої технічної школи в Ліппе (Східна Вестфалія, Німеччина), яка взялась підтримати розбудову саду, і не вона одна. Як тоді повідомила про ці плани директор ботанічного саду О. А. Соломонюк: «…caд буде поділено на континентальні зони: Північну Америку, Європу, Азію… Центральну частину виконаємо в регулярному стилі. З одного боку плануємо створити японські терасовані сади… Це ж корисно, бо в університеті відкривається факультетсадово-паркового господарства… Обов’язковою частиною стане науково-дослідна ділянка. Передбачено дві оранжереї: одна призначатиметься для наукових дослідів, друга – для відвідувачів.
Проте, не судилося так, як гадалося…
Вже у 2001 р. дослідження, проведені у Луцькому ботанічному саду фахівцями Ботанічного саду НАН України з Києва, встановили, що його територія вкрай занедбана і не відповідає вимогам для об’єкта загальнодержавного значення… Він перетворився на захаращені зарості здичавілих зелених насаджень, зі складу яких (зрозуміло чому!) поступово зникли всі цінні види рослин, а натомість поширились несанкціоновані сміттєзвалища та дикорослі хащі. До того ж, з невідомих причин (а чи й справді таких вже «невідомих»?) територія ботанічного саду скоротилась з колишніх 10 га до … 2,5 га, хоча це йде в розріз із вітчизняним законодавством, оскільки відторгнення площі об’єктів такого рангу категорично заборонене!
Йшли роки, і Східноєвропейський національний університет відмовився від свого ботанічного саду. Нічого протиправного в цьому не побачили і співробітники Управління екології та природних ресурсів у Волинській області (начальник Новохатський І. В.), на очах у яких занепад ботанічного саду тривав не один десяток років. Вони навіть запропонували перевести його з категорії ботанічних садів (як нема, то й нема) до парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.
Отак і живемо. Був ботанічний сад – і його не стало. Наприкінці липня минулого року зібрались провідні екологи міста (службовці відповідних державних структур, представники університету, громадські активісти), аби обговорити цю складну ситуацію.
Йшлося про все: і про колекції рослин, і про архітектурні об’єкти на його території, і про доцільність перетворення його на парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва. Навчальний заклад і надалі залишається національним і навіть Східноєвропейським університетом, успішно вчить молодь і без ботанічного саду, бо тепер при підготовці спеціалістів застосовуються інші оціночні принципи та методи.
Управління екології та природних ресурсів і без нього має в області чимало проблем і, не сумнівайтесь, успішно їх вирішуватиме надалі. А в разі необхідності завжди прийме правильне (?) рішення про подолання непотрібних нормативних перешкод. Ну, а громадські активісти також не сушать собі голову зниклим (знищеним!) об’єктом, бо мають свої актуальні на часі ідеї та наміри, яким віддаються сповна…
Кожен мав можливість висловити власну думку і, не сумнівайтесь, висловлював її досить активно… Не прозвучало лише одного: як так вийшло і хто за ту недбалість нестиме адміністративну, а то й кримінальну відповідальність?
Ви запитаєте, де тут реквієм моралі? А замисліться самі, куди йдемо і що нас усіх чекає попереду? Згадаймо про масові рубки лісів, незаконний видобуток бурштину, зростаючі комунальні тарифи для населення, війну на Сході, де українці стріляють в українців.
Скажете, між цими подіями немає зв’язку? А якщо він є і дуже чітко простежується? Так сьогодні байдуже «відмовились» від ботанічного саду в Луцьку. Безкарно винищують насадження і руйнують природні ландшафти, самочинно захоплюють охоронювані території та промислові об’єкти…А чи не так само безвідповідально і байдуже завтра наші провідники-«патріоти» здадуть і неньку-Україну?
