Упродовж вересня-жовтня 2018 року Всеукраїнська екологічна ліга та Національний молодіжний центр «Екологічні ініціативи» провели низку громадських консультацій щодо приєднання України до Мінаматської конвенції. Заходи були організовані в рамках виконання Проекту ПРООН/ГЕФ.
Програма малих грантів (ПМГ) – корпоративна програма глобального екологічного фонду (ГЕФ), яка впроваджується Програмою розвитку Організації Об’єднаних націй (ПРООН) з 1992 року. У більш ніж 125 країнах ПМГ сприяє впровадженню інноваційних рішень на місцевому рівні, розвитку потенціалу організацій громадянського суспільства за допомогою проектів, що сприяють сталому розвитку місцевих громад, приділяючи особливу увагу корінним народам, жінкам та молоді.
ПМГ підтримує більше 20000 грантових проектів щодо збереження біорізноманіття, пом’якшення наслідків та адаптації до зміни клімату, запобігання деградації земель, охорони міжнародних вод і зменшення впливу хімічних речовин при створенні засобів до існування.
Участь у консультаціях взяли: представники органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднаних територіальних громад, науковці, установи, які працюють у галузі екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища, природоохоронні громадські організації, ЗМІ.
Консультації відбулись:
14 вересня 2018 року – м. Краматорськ, Донецька область. В рамках ІІІ екологічного форуму «Екологія промислового регіону», де були представлені підприємства, установи та організації, що працюють у сфері поводження з відходами.
18 вересня 2018 року – м. Київ, за сприяння Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.
25 вересня 2018 року – м. Херсон, у приміщенні Оргуського центру, за сприяння Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації.
28 вересня 2018 року – м. Запоріжжя, за підтримки Запорізької обласної ради.
2 жовтня 2018 року – м. Житомир, за сприяння Житомирського державного університету імені Івана Франка.
2 жовтня 2018 року – м. Рівне, за сприяння Національного університету водного господарства та природокористування.
Під час консультацій були представлені основні положення Мінаматської конвенції, а також презентований проект Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть». В ході обговорення учасники звернули увагу на необхідність виконання заходів, спрямованих на імплементацію в подальшому положень Мінаматської конвенції про ртуть, зокрема щодо узагальнення статистичних даних про обсяги ртуті в Україні, необхідність запровадження системи моніторингу та контролю, в тому числі інструментально-лабораторного, за викидами та скидами ртуті та її сполук, поводження з ртутьвмісними відходами.
Додатково було наголошено на необхідності проведення інформаційних кампаній та популяризації знань щодо негативного впливу ртуті та її сполук на здоров’я людини та довкілля.
За результатами обговорення учасники консультацій вирішили:
1. Підтримати ініціативу щодо подання проекту Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть» в запропонованій редакції на розгляд Верховної Ради України.
2. Сприяти залученню громадськості, наукових установ, освітніх закладів до участі в процесах ратифікації Мінаматської конвенції про ртуть та імплементації її положень в національне законодавство.
Мінаматська конвенція
Прийняття Мінаматської конвенції про ртуть було викликане сумнозвісними подіями 50-60 років минулого століття. Саме тоді (у 1956 році) була вперше офіційно зареєстрована хвороба Мінамата у людей, які мешкали біля затоки Мінамата у південно-західній частині Японії. Згодом був доведений зв’язок захворювання зі споживанням отруєної ртуттю риби. Забрудник потрапляв до морської затоки зі стічними водами хімічного заводу Chisso. У морській воді та водних організмах неорганічна ртуть в результаті метилювання перетворювалась на метилртуть. Крім людей, жертвами отруєння стали свійські тварини (собаки, коти, свині, пацюки) та птахи, які селилися поблизу затоки, багато з них загинуло.
У хворих проявлялися такі симптоми: сенсорні та слухові розлади, звуження поля зору, важке оніміння кінцівок, неспроможність говорити та їсти, порушення свідомості, координації рухів, слабкість, атактична хода. Вони поступово посилювалися, ускладнюючись загальним паралічем, важкістю ковтання, конвульсіями. При тяжкому отруєнні наставала смерть. Малюки зазнавали інтоксикації ще до народження. Схожі випадки були зафіксовані у США, Канаді та інших країнах. Зауважимо, що тоді ртуттю отруїлися майже 2 тисячі осіб, багато з них померли. Лише через 40 років після появи перших ознак екологічного лиха риба та молюски у затоці Мінамата були визнані безпечними для здоров’я.
Зважаючи на актуальність проблеми та небезпеку, яку спричиняє використання ртуті, під егідою Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) була розроблена Мінаматська конвенція і ухвалена 9 жовтня 2013 року на конференції в м. Мінамата (Японія) за участю більше тисячі делегатів зі 139 країн. 10 жовтня 2013 року конвенція була відкрита до підписання в м. Кумамото (Японія). Мінаматську конвенцію ратифікували 74 країни, підписали – 128, а 16 серпня 2017 року вона була підписана й Україною.
Мета Конвенції – захист здоров’я людей і навколишнього середовища від шкідливого впливу ртуті. Документ передбачає поетапну відмову від її використання. До 2018 року має припинитися виробництво ацетальдегіду із застосуванням ртуті в якості каталізатора.
До 2020 року передбачено скорочення експорту, імпорту та виробництва цілого спектру ртутьвмісних продуктів, вводяться обмеження щодо ряду процесів галузей промисловості, де використовується, вивільняється або випромінюється ртуть (гірничовидобувна промисловість, зокрема непромисловий видобуток золота; виробництво цементу).
Список предметів, які повинні бути виведені з користування, містить: барометри та інші вимірювальні прилади, люмінесцентні лампи, акумулятори, ртутьвмісні амальгами в стоматології, косметичні засоби.
До 2025 року обмеження поширяться на виробництво цементу, застосування хлор-лужних технологій та роботи вугільних ТЕС, діяльність яких пов’язана зі ртуттю.
У тексті Конвенції містяться положення, якими можуть скористатися урядові структури, неурядові організації та інші сторони для мінімізації викидів і скорочення застосування ртуті.
Прийняття Мінаматської конвенції допоможе врятувати довкілля від антропогенних викидів ртуті та знизить ризики здоров’ю людини, завдані цими препаратами.
Значення та результати Мінаматської конвенції:
Екологічні
• обмеження пропозиції й торгівлі, поступова відмова від застосування ртуті та її сполук;
• заборона створення нових підприємств з видобутку первинної ртуті;
• діючі підприємства з видобутку первинної ртуті підлягають забороні до 2032 року;
• поетапне зупинення виробничих процесів, у яких використовується ртуть або її сполуки;
• встановлення заборони виробництва, імпорту та експорту продукції, що містить ртуть, з 2020 року;
• зменшення обсягів утворення відходів І класу небезпеки тощо.
Охорона здоров’я
• розроблення і реалізація стратегій та програм для виявлення і захисту населення, що перебуває в зоні ризику, особливо вразливих груп населення;
• розроблення й реалізація науково обґрунтованих освітніх і профілактичних програм на виробництві;
• зміцнення інституційного та професійного потенціалів для профілактики, діагностики, лікування і моніторингу ризику для здоров’я, що викликаний впливом ртуті тощо.
Фінансові
• отримання фінансових ресурсів з Цільового фонду Глобального екологічного фонду на покриття витрат на підтримку реалізації Мінаматської конвенції;
• отримання допомоги для підтримки процесів зміцнення потенціалу та надання технічної допомоги з Цільової міжнародної програми тощо.
Перелік зазначених переваг не є вичерпним.
Особливо актуальною є необхідність правового регулювання даного питання, що пов’язане з відсутністю в Україні нормативно-правових актів, які б комплексно регулювали поводження зі ртуттю та провадження господарської діяльності, пов’язаної з використанням ртуті, містили б положення щодо обмеження або виведення з обігу продукції, яка містить ртуть.
Тому, зважаючи на нагальну потребу вживання заходів і визнання серйозних наслідків для здоров’я людини та навколишнього середовища, що виникають у результаті забруднення ртуттю, Міністерством екології та природних ресурсів України було розроблено проект Закону України «Про ратифікацію Мінаматської конвенції про ртуть». Окремий аспект у впровадженні Конвенції полягає у забезпеченні належної утилізації ртуті та ртутьвмісних речовин. При цьому, належне впровадження Конвенції має забезпечити перший принцип ієрархії управління відходами – запобігання їх утворенню. Метою законопроекту є ратифікація Конвенції.
Механізм реалізації законопроекту включає розроблення нового подзаконного акту, який впроваджує до законодавства України положення Конвенції, серед яких найважливішими є:
– систематизація виробничих процесів, пов’язаних зі ртуттю;
– систематизація кустарного та дрібномасштабного видобутку золота;
– контроль та скорочення викидів ртуті;
– скорочення вивільнення ртуті, її зберігання;
– розроблення стратегій з виявлення та оцінки ділянок, забруднених ртуттю або її сполуками;
– забезпечення фінансовими ресурсами національних заходів, спрямованих на реалізацію положень Конвенції;
– співпраця для забезпечення своєчасного та належного зміцнення потенціалу та надання технічної допомоги Сторонам, які є країнами, що розвиваються;
– розроблення та реалізація стратегій і програм для виявлення та захисту населення, що знаходиться у зоні ризику, особливо вразливих груп – діти, жінки, люди, що мають розлади здоров’я;
– обмін Сторін технічною, економічною та правовою інформацією щодо ртуті та її сполук;
– відкритість публічної інформації, підвищення обізнаності та просвіта громадськості.
